Початок грудня. У Вршовіце падає сніг. Вітрина бістро, розташованого неподалік Вршовіцької площі, світить жовтим світлом. Пан Султані разом зі своєю дружиною обслуговує гостей, які прийшли на пізній обід. «Це наша сусідка», – пояснює  він, коли пані замовляє свою звичну страву. Меню бістро поєднує класичний кебаб із типовими афганськими стравами. Пан Султані сідає за стіл і наливає чорний чай у маленькі горнятка. Сьогодні він повернувся до бістро прямо з філософського факультету Карлового університету, де вивчає чеську мову для іноземців. Я запитую його, як він згадує курс «Новий дім» організації «Слова 21», який відвідував кілька років тому.

Курс, який мав відбутися раніше

Він пояснює, що це був восьмигодинний курс, організований спеціально для людей, які приїхали до Чехії з Афганістану. Окрім пана Султані, у курсі взяли участь ще близько десяти осіб. «Краще було б, якби цей курс відбувся раніше, а не через кілька років життя в Чехії», – доповнює він. «Але навіть попри це інформація була актуальною та корисною –  не лише для мене, а й для решти учасників, які мали багато запитань щодо таких тем, як соціальна підтримка та інші аспекти життя».

Курси призначені для осіб, які отримали міжнародний захист, і в делікатній формі надають учасникам інформацію, якої їм може бракувати під час інтеграції в чеське суспільство. Лектори та лекторки, підготовлені до роботи з цією цільовою групою, інформують про ключові аспекти життя в Чехії, зокрема соціальну підтримку, працевлаштування та житло.

Пан Султані згадує про речі, які були для нього найскладнішими напочатку перебування в Чехії. Однак часто його думки повертаються до життя в Афганістані та всього, що він мусив там залишити. До еміграції пан Султані працював у чеському посольстві та жив комфортним столичним життям, оточений родиною. Однак із 2020 року ситуація в країні почала погіршуватися. Через свою роботу в посольстві він почав отримувати погрози від Талібану. Тиск швидко призвів до вимушеної евакуації всього посольства. Пан Султані розповідає про те, як вони поспіхом і в стані сильного стресу покидали країну. «О першій годині ночі, після багатьох годин організації від’їзду, ми вже сиділи в літаку, були в повітрі й дивилися вниз на місто, до якого входив Талібан».

Бістро як новий початок

Жоден курс не може допомогти біженцям змиритися з втратою батьківщини. Але він може запропонувати їм допомогу в подоланні перешкод, які чекають на них у новому середовищі. Пан Султані згадує, наприклад, труднощі із пошуком роботи. «Я розіслав, мабуть, тисячу резюме, але все одно не міг знайти роботу –  передусім через складнощі з мовою», –  зазначає він. Тому він вирішив відвідувати інтенсивні курси чеської мови в університеті. Через неможливість знайти роботу він зрештою відкрив власне бістро, яким сьогодні керує разом із дружиною та братом.

«Чесно кажучи, мій досвід у Чеській Республіці та спілкування з людьми, яких я тут зустрів, є позитивним. Усі ставилися до мене чесно, тож я рекомендував би Чехію як добре місце для життя. Але водночас це непросто: важко знайти роботу, вивчити мову, звикнути до культурних відмінностей. Лише коли емігруєш, усвідомлюєш, як раптово все ускладнюється», – завершує свою історію пан Султані.

Ми прощаємося за чашкою вечірнього чаю. Надворі вже темно і падає сніг.